Некролог І.А.Ліхтарьова

likh_a4

Наукова спільнота України у глибокій жалобі з приводу смерті професора Ліхтарьова Іллі Ароновича – українського біофізика, засновника Української наукової школи дозиметрії і радіологічного захисту, фундатора і першого керівника Науково-дослідного інституту радіаційного захисту Академії технологічних наук України, завідувача відділу дозиметрії та радіаційної гігієни Національного наукового центру радіаційної медицини Національної академії медичних наук України, члена  Міжнародної комісії з радіологічного захисту (1992 – 2006 рр.), Національної комісії з радіаційного захисту населення України, доктора фізико-математичних наук (1976 р.), професора (1984 р.), Заслуженого діяча науки і техніки України (2011 р.). Серце великого життєлюба, віддане Україні та українській науці, перестало битися на 82 році життя.

Ілля Ліхтарьов народився 1 лютого 1935 року в місті Прилуки Чернігівської області, Україна. Дитинство провів у Києві, який став його рідним містом на все життя. У 1962 році закінчив із відзнакою Всесоюзний політехнічний інститут у Москві за спеціальністю інженер-фізик та повернувся до Києва. Почав трудову діяльність у 1962 році у радіологічній групі Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції. Після закінчення аспірантури у Ленінградському інституті радіаційної гігієни у 1968 році здобув ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю – “радіаційна безпека” та очолив лабораторію радіаційної біофізики цього наукового закладу. У 1976 році здобув ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю “радіаційна біофізика”. У 1983 році присуджена Державна премія СРСР у галузі науки і техніки за розробку системи радіаційного контролю на радянських атомних центрах міст Челябінська, Красноярська та Томська. У 2016 році нагороджений Генеральним секретарем ООН Дипломом за вагомий особистий внесок у виконання міжнародних Чорнобильських програм та утвердження високих стандартів в ім’я добробуту України

Відразу після аварії на ЧАЕС повернувся до України та працював у Києві та Чорнобилі з травня 1986 року. За участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році нагороджений орденом Дружби народів. У жовтні 1986 організував та очолив відділ дозиметрії та радіаційної гігієни новоствореного Всесоюзного наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук СРСР (нині – Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України).

Також, починаючи з 1995 року, очолив Науково-дослідний інституту радіаційного захисту Академії технологічних наук України. Ілля Ліхтарьов зробив вагомий внесок у ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, створення національної системи радіологічного захисту та у розвиток світової науки у галузі дозиметрії, радіологічного захисту і радіаційної епідеміології.

Ілля Ліхтарьов був креативною особистістю, умів надихати і вести зо собою, мав мужність брати на себе відповідальність за прийняття важливих рішень.

Родина, суспільство, українська та світова наука понесли тяжку втрату. Колектив Науково-дослідного інституту радіаційного захисту висловлює щирі співчуття родині покійного, поділяємо її горе. Ілля Ліхтарьов був щасливим чоловіком, батьком, дідусем. Розуміємо гіркоту втрати усіх, хто знав, любив і поважав Іллю Ароновича.

Нехай милосердний Господь упокоїть його душу.

 


 

Читати детальніше про професора Іллю Ліхтарьова

 


Radiat Environ Biophys. 2017 May; 56(2):201-202

 


Некролог від імені співробітників Науково-дослідного інституту радіаційної гігієни, м. Санкт-Петербург.

1484604182647

Глубоко опечалены и скорбим о кончине Ильи Ароновича Лихтарёва

В конце 60-х ему, только-только защитившемуся кандидату наук, руководство Ленинградского института радиационной гигиены доверило создание и руководство новой физической лабораторией, занимающейся изучением метаболизма радионуклидов и дозиметрией внутреннего облучения человека. Илья Аронович оправдал надежды, а нам повезло быть в первом составе лаборатории, осваивать азы научной работы под его руководством и навсегда остаться зараженными вирусом творчества, научного поиска и честного отношения к научному факту. Он всегда  находил свою нишу в научной тематике, распределял и руководил задачами каждого сотрудника, стимулировал инициативу и самостоятельность. Присутствие Ильи Ароновича в институте расцвечивало жизнь оригинальностью мышления, остротой споров, неповторимым юмором, стихами, написанными на скорую руку по любым значимым и не очень поводам. С ним было интересно и весело работать.

Но главное качество Ильи Ароновича – неравнодушие и заинтересованность в каждом человеке, внимание и интерес к его внутреннему миру, активное участие и помощь в трудные моменты жизни. Для нас Илья Аронович был научным руководителем, учителем и советчиком по жизни. Сейчас мы, как дети при потере родителей, ощущаем невозвратность его ухода и пустоту.

Вечная ему память и благодарность в наших сердцах!

Сотрудники лаборатории защиты, радиационной безопасности, радиационной биофизики ЛенНИИРГа в 1966-1986 гг.,

ученики и друзья Ильи Ароновича из СПб НИИ радиационной гигиены имени профессора П.В. Рамзаева