Ліхтарьов Ілля Аронович – український біофізик, засновник Української наукової школи дозиметрії і радіологічного захисту, фундатор і перший керівник Науково-дослідного інституту радіаційного захисту Академії технологічних наук України, завідувач відділу дозиметрії та радіаційної гігієни Національного наукового центру радіаційної медицини Національної академії медичних наук України, член Міжнародної комісії з радіологічного захисту (1992 – 2006 рр.), Національної комісії з радіаційного захисту населення України, доктор фізико-математичних наук (1976 р.), професор (1984 р.), Заслужений діяч науки і техніки України (2011 р.).
Ілля Ліхтарьов народився 1 лютого 1935 року в місті Прилуки Чернігівської області, Україна. Дитинство провів у Києві, який став його рідним містом на все життя. У 1962 році закінчив із відзнакою Всесоюзний політехнічний інститут у Москві за спеціальністю інженер-фізик та повернувся до Києва. Почав трудову діяльність у 1962 році у радіологічній групі Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції. Після закінчення аспірантури у Ленінградському інституті радіаційної гігієни у 1968 році здобув ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю “радіаційна безпека” та очолив лабораторію радіаційної біофізики цього наукового закладу. У 1976 році здобув ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю “радіаційна біофізика”. У 1983 році присуджена Державна премія СРСР у галузі науки і техніки за розробку системи радіаційного контролю на радянських атомних центрах міст Челябінська, Красноярська та Томська. У 2016 році нагороджений Генеральним секретарем ООН Дипломом за вагомий особистий внесок у виконання міжнародних Чорнобильських програм та утвердження високих стандартів в ім’я добробуту України.
Відразу після аварії на ЧАЕС повернувся до України та працював у Києві та Чорнобилі з травня 1986 року. За участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році нагороджений орденом Дружби народів. У жовтні 1986 організував та очолив відділ дозиметрії та радіаційної гігієни новоствореного Всесоюзного наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук СРСР (нині – Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України).
Також, починаючи з 1995 року, очолив Науково-дослідний інституту радіаційного захисту Академії технологічних наук України. Ілля Ліхтарьов зробив вагомий внесок у ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, створення національної системи радіологічного захисту та у розвиток світової науки у галузі дозиметрії, радіологічного захисту і радіаційної епідеміології.
Ілля Ліхтарьов був креативною особистістю, умів надихати і вести зо собою, мав мужність брати на себе відповідальність за прийняття важливих рішень.
Серце великого життєлюба, віддане Україні та українській науці, перестало битися на 82 році життя.
Читати більше про професора Іллю Ліхтарьова
In Memoriam Ilya Aronovich Likhtarev (1935-2017) – Radiat Environ Biophys. 2017 May; 56(2):201-202
Слова пам’яті від співробітників Науково-дослідного інституту радіаційної гігієни, м.Санкт-Петербург
В конце 60-х ему, только-только защитившемуся кандидату наук, руководство Ленинградского института радиационной гигиены доверило создание и руководство новой физической лабораторией, занимающейся изучением метаболизма радионуклидов и дозиметрией внутреннего облучения человека. Илья Аронович оправдал надежды, а нам повезло быть в первом составе лаборатории, осваивать азы научной работы под его руководством и навсегда остаться зараженными вирусом творчества, научного поиска и честного отношения к научному факту. Он всегда находил свою нишу в научной тематике, распределял и руководил задачами каждого сотрудника, стимулировал инициативу и самостоятельность. Присутствие Ильи Ароновича в институте расцвечивало жизнь оригинальностью мышления, остротой споров, неповторимым юмором, стихами, написанными на скорую руку по любым значимым и не очень поводам. С ним было интересно и весело работать.
Но главное качество Ильи Ароновича – неравнодушие и заинтересованность в каждом человеке, внимание и интерес к его внутреннему миру, активное участие и помощь в трудные моменты жизни. Для нас Илья Аронович был научным руководителем, учителем и советчиком по жизни. Мы, как дети при потере родителей, ощущаем невозвратность его ухода и пустоту.
Вечная ему память и благодарность в наших сердцах!
Сотрудники лаборатории защиты, радиационной безопасности, радиационной биофизики ЛенНИИРГ в 1966–1986 гг.,
ученики и друзья Ильи Ароновича из СПб НИИ радиационной гигиены имени профессора П.В.Рамзаева